Легенди Лади
Ми зібрали найцікавіші легенди про Терношорське святилище, щоб ви могли більше дізнатися про це місце сили
Богиня Лада
Найвідоміший мегаліт святилища – 10-метрова антропоморфна фігура, яку і асоціюють з великою Праматір’ю – богинею Ладою. Широкі жіночі стегна, вагітний живіт, налиті молоком груди, права рука між грудьми і животом, рівна спина і голова з чотирма ликами, спрямованими на чотири сторони світу. Голова стоїть на трьох ніжках-опорах, постаментом їй слугує шия, яка переходить в чотирикутну нашийну прикрасу. Трохи нахилившись назад, жінка дивиться на схід.
Фігура, її положення, форма живота, на думку дослідників, говорить про те, що це була давня астрономічна обсерваторія. Як говорить у своїй книзі дослідник Любомир Держипільський, вершина трикутного живота і голова фігури зорієнтовані на точку сходу сонця у рівнодення, а кут між лівою і правою площинами живота охоплює сектор, в якому світило сходить впродовж року. Так вагітна сонцем Лада ніби обіймає простір, де сходить сонце.
Сонячний диск
Велетенський кам’яний круг у підніжжі Терношорського святилища діаметром 8 метрів складений з двох частин і обтесаний людиною, щоб набути форму кола – символу бога-сонця. Придивившись, можна побачити, що сколи та ритвини на поверхні диску утворюють морду лева – примружені очі, широкий ніс, навіть гриву можна розгледіти. Лев (в багатьох культурах він уособлював головне небесне світило) дивиться на південь і мружиться, бо протягом року, навіть у зимові місяці, в очі йому світить яскраве сонце.
Над сонячним диском знаходиться невелика печера (символ жіночого лона), а зверху – кам’яна фігура вагітної жінки, яка дивиться в бік, де кожного року в кінці грудня сонце затримується над горизонтом. У неї звичне положення руки для жінок при надії – на животі, під грудьми.
Ця історія у камені розповідає легенду про те, як кожного року, коли зустрічаються перші зорі у сузір’ї Перуна (Стрільця) богиня Лада народжує нове Сонце (Божича-Коляду – Сонце зимового сонцестояння). Так день (Білобог) перемагає ніч (Чорнобога). З цієї точки Сонце повертає на літо.
Прохід і хтонічний ящур
Вузький (близько 50 см) прохід між двома скелями – також частина легенди. При виході зі скельної щілини чатує змій – двометровий камінь у вигляді голови змія-ящура з відкритою пащею і окресленим лівим оком. Над потойбічною істотою нависає величезна обпалена вогнем скеля.
Цей прохід, на думку дослідника професора Миколи Васильовича Кугутяка, є важливою частиною міфологічної системи Терношорського святилища. Ще одна легенда у камені, яка розповідає, як щодня бог неба – Сонце – спускається в підземний світ, бореться зі змієм і перемагає його.
Є повір’я, що з північного боку у прохід має заходити жінка, для чоловіків – вхід з протилежного боку. Тут, у затишку прадавніх скель, можна загадати бажання, або придумати свій особливий ритуал (в таких заряджених місцях наші думки, бажання набувають особливої сили). У міфології проходи символізують перехід: від буденного до священного, за рамки часу і простору, перехід до змін і глибоких трансформацій.
Терношорські скелі
Терношорські скелі складені з пісковиків, що утворилися з відкладів давнього моря мільйони років тому – задовго до появи людини в Карпатах. Мегаліти Терношорської Лади мають власні таємниці на кшталт Єгипетських пірамід та Стоунхенджу, створення яких обжилося безліччю легенд. Так на Гуцульщині існує легенда про лелетів – прадавніх велетнів.
“Вони корчували ліси, знешкоджували повені та, забавляючись чи задля певної потреби – носили з місця на місце камені-скелі. Карпатські гуцули кажуть, що лелети-пралюди були сильними й могутніми, але сила їхня була подібною до стихій – така сама бурхлива та нестримна, і ця нестримність призвела до битви між різними родами велетнів, тож поступово зникли вони з лиця землі – перебили одні одних. І Бог розгнівався на велетів, які вихвалялися своєю могутністю, та закляв їх. І як каже легенда, «рік від року люди все меншали та меншали, поки стали такими, як зараз». Тих, хто лишився, Бог перетворив на скелі та озера, і звідтоді в гірському камінні та водах поховане могутнє чародійство. Але й людина може бути могутнішою та величнішою за гори – коли силою свого розуму й почуттів пізнає силу гір і знайде в собі мужність простягти їм назустріч руку. І не підкорити, а прийняти й полюбити…” (Громовиця Бердник. Знаки Карпатської магії)
Сонячна брама
Через трикутний отвір позаду статуї Лади відкривається неймовірний краєвид. Це так звана Сонячна брама – вона візуально осягає простір, в межах якого сонце сідає за горизонт. Захід сонця в рівнодення фіксується по центру трикутного отвору, за вершиною г. Чорний Грунь, над урочищем Кагла (с. Снідавка).
Купель мавок
По дорозі на Ладу за водоспадом Терношорський Гук є так звана Купель мавок – природний басейн посеред затишних гротів глибиною близько 1,5 м. За легендою, холодна вода купелі має оздоровчий та омолоджуючий ефект – не дарма місцеві мавки обирають її для своїх купань.
Фалічний камінь
Фалічний камінь – обов’язковий атрибут подібних святилищ, символ родючості. Разом з лоноподібними печерами він символізує поєднання чоловічого і жіночого начал, які приводять у світ нове життя.
Ладу шанували як богиню любові, шлюбу, вагітності, родючості, жіночих справ. Торкаючись каменю і загадуючи бажання, можна перевірити на собі дієвість давніх легенд і ритуалів, завдяки яким Лада допомагає жінкам завагітніти.