Велетенський кам’яний круг у підніжжі Терношорського святилища діаметром 8 метрів складений з двох частин і обтесаний людиною, щоб набути форму кола – символу бога-сонця. Придивившись, можна побачити, що сколи та ритвини на поверхні диску утворюють морду лева – примружені очі, широкий ніс, навіть гриву можна розгледіти. Лев (в багатьох  культурах він уособлював головне небесне світило) дивиться на південь і мружиться, бо протягом року, навіть у зимові місяці, в очі йому світить яскраве сонце.

Над сонячним диском знаходиться невелика печера (символ жіночого лона), а зверху – кам’яна фігура вагітної жінки, яка дивиться в бік, де кожного року в кінці грудня сонце затримується над горизонтом. У неї звичне положення руки для жінок при надії – на животі, під грудьми.

Ця історія у камені розповідає легенду про те, як кожного року, коли зустрічаються перші зорі у сузір’ї Перуна (Стрільця) богиня Лада народжує нове Сонце (Божича-Коляду – Сонце зимового сонцестояння). Так день (Білобог) перемагає ніч (Чорнобога). З цієї точки Сонце повертає на літо.