Я вірю у місця сили, хоча це дуже індивідуально. Хтось своє місце сили відчуває у бабусі в селі, хтось – на морі, а хтось і на Хрещатику може отримувати підзарядку. Тобто не всім людям треба шукати “намолені” місця, щоб відчути щось особливе.  

Терношорську Ладу як місце сили визначили наші пращури. І вже вибір кожної людини – чи погоджуватися з цим, чи працює для неї це місце чи ні. Для мене місце сили – це місце з особливою енергією, це та точка, де тебе може підсилити земля, її вібрації. І якщо людина знаходиться на певному рівні розвитку, готова сприйняти ці вібрації, тоді це може підсилювати, давати додаткову енергію. Але не слід сприймати місце сили як чарівну пігулку, перекладати на нього відповідальність за вирішення всіх своїх проблем. 

Ще варто пам’ятати, що в таких місцях працює принцип резонансу – підсилюється те, що вже є в тобі – і добро, і зло. Якщо людина приходить в стані розібраності, злості, то їй може і гірше стати. А якщо є благость і віра, то в таких місцях їй буде неймовірно добре, а загадані бажання будуть здійснюватись, бо людина відчула щось особливе, повірила, і у неї є вже впевненість, що Всесвіт підтримає її та її задум.  Саме тому, я вважаю, що треба дотримуватися “екологічності” відвідування місць сили і приходити туди з чистими намірами та думками. Бо якщо навпаки, то можна отримати той самий негативний резонанс і потім ще довго розгрібати. 

Ще треба пам’ятати, що місце сили неминуче запускає трансформації, тому що трансформацій немає там, де енергія не рухається. Коли людина веде малорухливий спосіб життя, не розвивається, не прагне впускати у своє життя щось нове, то енергія тут застигає. Так само відбувається, якщо людина живе у негативних переконаннях. Коли така людина приходить на Ладу, то місце дуже яскраво підсвічує їй те, що насправді відбувається в її житті. І це може бути досить неприємно і болісно. Тому не всі можуть жити біля місць сили, бо ці енергії дуже потужні і дуже швидко можуть викликати трансформації, а не всі люди до цього можуть бути готові – швидкі трансформації більш болісні. 

***

Лише уявіть, наскільки цей храм був важливою, невід’ємною частиною життя наших пращурів. Жінки приходили сюди просити про народження дітей, волхви слідкували за плином часу, рахували дні та літа. Через святкування сезонних переходів пращури проживали тут, разом з Ладою, свій природний календар року. Для них це була мати, яка супроводжувала своїх дітей протягом життя. Вона ніби обєднувала навколо себе людську родину, тримала їхній життєвий устрій, оберігала їхні цінності. Лада – це багатомірна мірність – символ родинності, міфічність, казковість, історично-культурна цінність, духовність.

Звісно, деякі функції, які виконувала Терношорська Лада для давніх людей, для сучасників вже не такі актуальні. Наприклад, функція святилища як календаря, годинника на сьогодні вже не є актуальною, бо у нас є інші варіанти вимірювання. Міфологічне значення теж залишається в категорії історії, яку, як відомо, неодноразово переписували. Коли легенди передавали з вуст у вуста, з покоління в покоління, то ця інформація мала особливе, сакральне, значення для людей. Для нас подібні збережені міфи та легенди вже набули іншого сенсу – ближче до казкової терапії та вивчення світогляду наших пращурів. 

Для мене особисто Терношорська Лада несе значення поваги до історії та культури нашої нації. Воно свідчить про велич наших пращурів, які разом з природою змогли створити храм високих сенсів. Лада – культурно-історичний портал в минуле, який показує, на якому високому духовному рівні були наші пращури.