Терношорська Лада

Богиня лада

Найвідоміший мегаліт святилища – 10-метрова антропоморфна фігура, яку і асоціюють з великою Праматір’ю – богинею Ладою. Широкі жіночі стегна, вагітний живіт, налиті молоком груди, права рука між грудьми і животом, рівна спина і голова з чотирма ликами, спрямованими на чотири сторони світу. Голова стоїть на трьох ніжках-опорах, постаментом їй слугує шия, яка переходить в чотирикутну нашийну прикрасу. Трохи нахилившись назад, жінка дивиться на схід.

Фігура, її положення, форма живота, на думку дослідників, говорить про те, що це була давня астрономічна обсерваторія. Як говорить у своїй книзі дослідник Любомир Держипільський, вершина трикутного живота і голова фігури зорієнтовані на точку сходу сонця у рівнодення, а кут між лівою і правою площинами живота охоплює сектор, в якому світило сходить впродовж року. Так вагітна сонцем Лада ніби обіймає простір, де сходить сонце.

Сонячний диск

Велетенський кам’яний круг у підніжжі Терношорського святилища діаметром 8 метрів складений з двох частин і обтесаний людиною, щоб набути форму кола – символу бога-сонця. Придивившись, можна побачити, що сколи та ритвини на поверхні диску утворюють морду лева – примружені очі, широкий ніс, навіть гриву можна розгледіти. Лев (в багатьох культурах він уособлював головне небесне світило) дивиться на південь і мружиться, бо протягом року, навіть у зимові місяці, в очі йому світить яскраве сонце.

Над сонячним диском знаходиться невелика печера (символ жіночого лона), а зверху – кам’яна фігура вагітної жінки, яка дивиться в бік, де кожного року в кінці грудня сонце затримується над горизонтом. У неї звичне положення руки для жінок при надії – на животі, під грудьми.

Ця історія у камені розповідає легенду про те, як кожного року, коли зустрічаються перші зорі у сузір’ї Перуна (Стрільця) богиня Лада народжує нове Сонце (Божича-Коляду – Сонце зимового сонцестояння). Так день (Білобог) перемагає ніч (Чорнобога). З цієї точки Сонце повертає на літо.

Прохід і хтонічний ящур

Вузький (близько 50 см) прохід між двома скелями – також частина легенди. При виході зі скельної щілини чатує змій – двометровий камінь у вигляді голови змія-ящура з відкритою пащею і окресленим лівим оком. Над потойбічною істотою нависає величезна обпалена вогнем скеля.

Цей прохід, на думку дослідника професора Миколи Васильовича Кугутяка, є важливою частиною міфологічної системи Терношорського святилища. Ще одна легенда у камені, яка розповідає, як щодня бог неба – Сонце – спускається в підземний світ, бореться зі змієм і перемагає його.

Є повір’я, що з північного боку у прохід має заходити жінка, для чоловіків – вхід з протилежного боку. Тут, у затишку прадавніх скель, можна загадати бажання, або придумати свій особливий ритуал (в таких заряджених місцях наші думки, бажання набувають особливої сили). У міфології проходи символізують перехід: від буденного до священного, за рамки часу і простору, перехід до змін і глибоких трансформацій.

Терношорські скелі

Терношорські скелі утворилися мільйони років тому на дні Сарматського моря за часів глибокого палеоліту. Мегаліти Терношорської Лади мають власні таємниці на кшталт Єгипетських пірамід та Стоунхенджу, створення яких обжилося безліччю легенд. Так на Гуцульщині існує легенда про лелетів – прадавніх велетнів.

“Вони корчували ліси, знешкоджували повені та, забавляючись чи задля певної потреби – носили з місця на місце камені-скелі. Карпатські гуцули кажуть, що лелети-пралюди були сильними й могутніми, але сила їхня була подібною до стихій – така сама бурхлива та нестримна, і ця нестримність призвела до битви між різними родами велетнів, тож поступово зникли вони з лиця землі – перебили одні одних. І Бог розгнівався на велетів, які вихвалялися своєю могутністю, та закляв їх. І як каже легенда, «рік від року люди все меншали та меншали, поки стали такими, як зараз». Тих, хто лишився, Бог перетворив на скелі та озера, і звідтоді в гірському камінні та водах поховане могутнє чародійство. Але й людина може бути могутнішою та величнішою за гори – коли силою свого розуму й почуттів пізнає силу гір і знайде в собі мужність простягти їм назустріч руку. І не підкорити, а прийняти й полюбити…” (Громовиця Бердник. Знаки Карпатської магії)

Сонячна брама

Через трикутний отвір позаду статуї Лади відкривається неймовірний краєвид. Це так звана Сонячна брама – вона візуально осягає простір, в межах якого сонце сідає за горизонт. Захід сонця в рівнодення фіксується по центру трикутного отвору, за вершиною г. Чорний Грунь, над урочищем Кагла (с. Снідавка).

Купель мавок

По дорозі на Ладу за водоспадом Терношорський Гук є так звана Купель мавок – природний басейн посеред затишних гротів глибиною близько 1,5 м. За легендою, холодна вода купелі має оздоровчий та омолоджуючий ефект – не дарма місцеві мавки обирають її для своїх купань.

Фалічний камінь

Фалічний камінь – обов’язковий атрибут подібних святилищ, символ родючості. Разом з лоноподібними печерами він символізує поєднання чоловічого і жіночого начал, які приводять у світ нове життя.

Ладу шанували як богиню любові, шлюбу, вагітності, родючості, жіночих справ. Торкаючись каменю і загадуючи бажання, можна перевірити на собі дієвість давніх легенд і ритуалів, завдяки яким Лада допомагає жінкам завагітніти.