Богиня Лада
Найвідоміший мегаліт святилища – 10-метрова антропоморфна фігура, яку і асоціюють з великою Праматір’ю – богинею Ладою. Широкі жіночі стегна, вагітний живіт, налиті молоком груди, права рука між грудьми і животом, рівна спина і голова з чотирма ликами, спрямованими на чотири сторони світу. Голова стоїть на трьох ніжках-опорах, постаментом їй слугує шия, яка переходить в чотирикутну нашийну прикрасу. Трохи нахилившись назад, жінка дивиться на схід.
Фігура, її положення, форма живота, на думку дослідників, говорить про те, що це була давня астрономічна обсерваторія. Як говорить у своїй книзі дослідник Любомир Держипільський, вершина трикутного живота і голова фігури зорієнтовані на точку сходу сонця у рівнодення, а кут між лівою і правою площинами живота охоплює сектор, в якому світило сходить впродовж року. Так вагітна сонцем Лада ніби обіймає простір, де сходить сонце.
Хто така Лада у слов'янській традиції
Ім'я Лади пов'язане зі словом «лад» — згода, мир, порядок. У піснях українців та інших слов'ян часто звучить приспів «ладо» — так звертаються до коханого чи коханої. Як богиню весни, любові й шлюбу Ладу вперше згадують польські джерела XV століття, пізніше про Ладо пише Густинський літопис.
Науковці досі сперечаються, чи була Лада справжнім давнім божеством. Частина дослідників, зокрема Олександр Потебня, вважала, що книжники сприйняли пісенний приспів за ім'я богині. Інші, як Борис Рибаков, відстоювали її культ. Скельна фігура біля Снідавки отримала ім'я Лади вже в сучасній традиції — через подібність до вагітної жінки.
Про популярний сучасний символ читайте у статті «Зірка Лади: значення символу».