Сонячний диск
Велетенський кам’яний круг у підніжжі Терношорського святилища діаметром 8 метрів складений з двох частин і обтесаний людиною, щоб набути форму кола – символу бога-сонця. Придивившись, можна побачити, що сколи та ритвини на поверхні диску утворюють морду лева – примружені очі, широкий ніс, навіть гриву можна розгледіти. Лев (в багатьох культурах він уособлював головне небесне світило) дивиться на південь і мружиться, бо протягом року, навіть у зимові місяці, в очі йому світить яскраве сонце.
Над сонячним диском знаходиться невелика печера (символ жіночого лона), а зверху – кам’яна фігура вагітної жінки, яка дивиться в бік, де кожного року в кінці грудня сонце затримується над горизонтом. У неї звичне положення руки для жінок при надії – на животі, під грудьми.
Ця історія у камені розповідає легенду про те, як кожного року, коли зустрічаються перші зорі у сузір’ї Перуна (Стрільця) богиня Лада народжує нове Сонце (Божича-Коляду – Сонце зимового сонцестояння). Так день (Білобог) перемагає ніч (Чорнобога). З цієї точки Сонце повертає на літо.
Коло в моделі святилища
Кам'яне коло — перша з чотирьох частин Терношорського святилища в інтерпретації Миколи Кугутяка, експедиція якого досліджувала урочище у 2006–2007 роках. Діаметр кола — близько 8 м. Дослідники й Національний природний парк «Гуцульщина» пов'язують його із сонячною символікою та зимовим сонцестоянням — «народженням нового сонця».
Наскільки коло оброблене людиною, а наскільки це природна форма пісковика, досі дискутують. Тому місце найкраще сприймати так, як його описують сучасні джерела: як поєднання природної скульптури каменю і давніх людських уявлень про сонце.
Про вік каміння і ерозію, що сформувала ці форми, читайте на сторінці «Геологія Терношорської Лади».